Дітям війни для навчання: юна японська волонтерка передала родині з Маріуполя ноутбуки

«Історія Валентини з Донеччини – про величезну внутрішню силу і безумовну любов. Вона надзвичайна дівчина. Хоч сама ще юна, взяла під опіку двох молодших сестер. Ми обов’язково продовжимо підтримувати цю родину», – сказала заступник начальника Дніпропетровської ОВА Надія Задорожна. 

Їй не було ще й 20-ти, коли почалося повномасштабне вторгнення. Навесні 2022-го у Маріуполі ворожа ракета вбила маму і брата Валентини. Сиротами залишилися дві молодші сестри. Одні в напівзруйнованому місті. На окупованій території. Сама Валя – на Дніпропетровщині.

«Спочатку, коли спілкувалась з рідними по телефону, постійно чула вибухи. Далі вони перестали виходити на зв’язок. Я розуміла, щось сталося, але не могла нічого дізнатися. Декілька місяців шукала малих. Написала сотні листів і звернень», – розповіла дівчина.

Пізніше вона дізналася, що наприкінці березня її мама, брат і середня сестра пішли за вуглем і водою. Поряд з ними прилетіла ракета.

«Софія знаходилась трохи далі. Брат загинув одразу, мама ще подавала голос. Мала намагалась їй допомогти… Але марно… Рідних поховали на задньому дворі», – згадує Валентина. 

Коли, нарешті, сестра дізналась, де її дівчатка, одразу поїхала за ними. Каже, не боялась ні блок-постів, ні окупантів. Дорога в одну сторону зайняла три дні. Наголошує, не могла покинути рідну кров.

Тепер старша з сестер офіційний опікун молодших. Сама навчається в одному з коледжів на юриста.

14-річна Софія – дев’ятикласниця. Школярка любить малювати. Мріє стати графічним дизайнером.

Наймолодшій Насті дев’ять. В неї хист до шиття.

Валя запевняє, ніколи не покине своїх дівчаток. Обов’язково виховає гідними людьми.