На Дніпропетровщині попрощалися із загиблим військовим Сергієм Самофаловим

Дружина Сергія Ірина згадує – коли почалась війна, чоловік став волонтером. Усе, що міг, віддавав армії та теробороні. А згодом вирішив вступити до лав ЗСУ. Пішов без повістки – добровільно.

«Піти воювати було його рішенням. Коли я спитала «Чому?», відповів – «Якщо не я, то хто?». Я його не відмовляла – знала, що це марно. Хоча й хотіла, щоб чоловік залишився поряд, – розповіла Ірина Самофалова. – Сергій хотів, щоб наші діти жили у вільній країні. Вважав, що свобода – головна цінність. Був справжнім патріотом. Для нас він Герой».

Усі, хто знав Сергія, кажуть – той був справжнім чоловіком. Мужнім, добрим, порядним. Ніколи не ховався за чужими спинами.

«Він був для мене, немов батько, – поділився племінник Артур Грєбєнніков. – Найдобріший, найсміливіший, найсильніший, найрозумніший з усіх, кого я знаю. Він ніколи не кинув би у біді. Дуже мужня людина».

У мирні часи Сергій Самофалов займався будівництвом.

«Гарний сім’янин, батько, зять. Хороший сусід. Завжди брав активну участь у житті нашого будинку, допомагав облаштовувати сховище. Він пішов на фронт не за орденами та почестями. А тому, що по-іншому не міг», – сказав сусід Ігор Михальов.

50-річний чоловік служив у складі 54 окремої механізованої бригади. Загинув у бою на Донеччині.

«Завдяки усім, хто зараз на передовій захищає рідну землю, ми можемо прокидатися вранці, бачити сонце, обіймати близьких. На жаль, за цю безпеку плата занадто висока – життя героїв, які за покликом серця йдуть захищати Україну», – зазначив перший заступник міського голови Павлограда Олександр Радіонов.

У Сергія Самофалова залишилася дружина та двоє дітей.