У центрі Кривого Рогу з’явиться новий арт-об’єкт
У парку Героїв у Кривому Розі до 30-річчя Незалежності замайорить величезний Український Прапор. А поруч з флагштоком з’являться стели з художніми панно. Це спільний проєкт Музею українського живопису, Дніпропетровської облдержадміністрації та Криворізької міської ради. Він відображає єдність національної спадщини у культурній, мистецькій, історичній та літературній площині. Про це сповістили у прес-службі ОДА в Дніпропетровській області.
«Петриківка», «Кар’єр», «Половецька баба», «Козак Мамай», «Тарас Шевченко», та «Герб Кривого Рогу» – шість панно у техніці гарячої художньої емалі створені керівником групи майстрів Аліною Набокою у співпраці зі Світланою Набокою, Софією Сапко та Рамілем Мамедовим.
«Такі місця важливі для регіону. Тут люди можуть знайомитися зі своєю історією просто прогулюючись парком. У Кривому Розі – це центр міста. Тут збираються у державні свята, просто зустрічаються та гуляють», - зазначив перший заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Володимир Орлов.
Серед шести робіт майстрів особливу увагу притягує до себе «Половецька баба». На цьому місці вона не тільки як символ певного етапу історії Придніпров’я, а перш за все, увіковічення пам’яті про видатного митця Криворіжжя Григорія Синицю.
«Кривий Ріг розвивається, стає більш комфортним та сучасним, – сказав заступник міського голови Кривого Рогу Сергій Мілютін. – Нова локація в центрі стане «магнітом» для містян. Важливо, щоб батьки приводили сюди дітей. Розповідали їм про символ незалежної України».
«Половецька баба» – панно, створене за мотивами роботи Григорія Синиці «Половецькі мадонни» 1972 року. І виконане, за словами дніпровських майстрів, під впливом його техніки та колористики.
«Можна сказати, що Григорій Синиця, його роботи, нас надихнули, - каже майстриня Аліна Набока. – А ще я помітила, що під час створення «Половецької баби» відчула якісь нові емоції. Опинилася в такому мирному, приємному і безтурботному стані. Вона наче Будда у жіночому обличчі огортала спокійною впевненістю…»
На початку 1930-х років Григорій Синиця навчався у Київському художньому інституті. Викладачами з фаху були учні М. Бойчука, М. Рокицького та І. Падалки. Художник протягом усього життя лишався прихильником школи своїх вчителів. Був захоплений народним мистецтвом, на його основі продовжував ідеї "української колористичної школи". На початку 60-х років ХХ ст. був звинувачений у націоналізмі та вимушений переїхати до Кривого Рогу.
Тоді ж Григорій Синиця почав працювати в унікальній техніці флоромозаїки, пропагуючи застосування натуральних матеріалів у мистецтві. Метою руху було шанування народної культури кольору як естетичного образу, материнської мови, національної та історичної категорії, які свідчать про належність художника до рідної землі, до свого народу.
Шість емалевих панно нового ансамблю в центральному парку Кривого Рогу резонують із естетикою кольору та формотворення Григорія Синиці, ставши своєрідною мистецькою посвятою його творчим здобуткам.
Дніпровські майстри фактично дали старт на відродження започаткованої Григорієм Синицею української національної колористичної школи монументального живопису. Саме за це художник отримав у 1992 році найвищу творчу відзнаку - Державну премію України ім. Тараса Шевченка. Таку школу на розробленій ним теоретичній основі Григорій Синиця і почав створювати в Кривому Розі, де працював останні роки свого життя.
І якщо промисловий Кривий Ріг став свого часу для Григорія Синиці містом творчої розради й натхненної праці, то сьогодні саме місто стало носієм та спадкоємцем багатовікової національної культури. Примножує та по-новому розкриває її. Зокрема і в місцевій архітектурі, в благоустрої парків, а головне – у свідомості самих жителів Кривого Рогу.
«Такі місця важливі для регіону. Тут люди можуть знайомитися зі своєю історією просто прогулюючись парком. У Кривому Розі – це центр міста. Тут збираються у державні свята, просто зустрічаються та гуляють», - зазначив перший заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Володимир Орлов.
Серед шести робіт майстрів особливу увагу притягує до себе «Половецька баба». На цьому місці вона не тільки як символ певного етапу історії Придніпров’я, а перш за все, увіковічення пам’яті про видатного митця Криворіжжя Григорія Синицю.
«Кривий Ріг розвивається, стає більш комфортним та сучасним, – сказав заступник міського голови Кривого Рогу Сергій Мілютін. – Нова локація в центрі стане «магнітом» для містян. Важливо, щоб батьки приводили сюди дітей. Розповідали їм про символ незалежної України».
«Половецька баба» – панно, створене за мотивами роботи Григорія Синиці «Половецькі мадонни» 1972 року. І виконане, за словами дніпровських майстрів, під впливом його техніки та колористики.
«Можна сказати, що Григорій Синиця, його роботи, нас надихнули, - каже майстриня Аліна Набока. – А ще я помітила, що під час створення «Половецької баби» відчула якісь нові емоції. Опинилася в такому мирному, приємному і безтурботному стані. Вона наче Будда у жіночому обличчі огортала спокійною впевненістю…»
На початку 1930-х років Григорій Синиця навчався у Київському художньому інституті. Викладачами з фаху були учні М. Бойчука, М. Рокицького та І. Падалки. Художник протягом усього життя лишався прихильником школи своїх вчителів. Був захоплений народним мистецтвом, на його основі продовжував ідеї "української колористичної школи". На початку 60-х років ХХ ст. був звинувачений у націоналізмі та вимушений переїхати до Кривого Рогу.
Тоді ж Григорій Синиця почав працювати в унікальній техніці флоромозаїки, пропагуючи застосування натуральних матеріалів у мистецтві. Метою руху було шанування народної культури кольору як естетичного образу, материнської мови, національної та історичної категорії, які свідчать про належність художника до рідної землі, до свого народу.
Шість емалевих панно нового ансамблю в центральному парку Кривого Рогу резонують із естетикою кольору та формотворення Григорія Синиці, ставши своєрідною мистецькою посвятою його творчим здобуткам.
Дніпровські майстри фактично дали старт на відродження започаткованої Григорієм Синицею української національної колористичної школи монументального живопису. Саме за це художник отримав у 1992 році найвищу творчу відзнаку - Державну премію України ім. Тараса Шевченка. Таку школу на розробленій ним теоретичній основі Григорій Синиця і почав створювати в Кривому Розі, де працював останні роки свого життя.
І якщо промисловий Кривий Ріг став свого часу для Григорія Синиці містом творчої розради й натхненної праці, то сьогодні саме місто стало носієм та спадкоємцем багатовікової національної культури. Примножує та по-новому розкриває її. Зокрема і в місцевій архітектурі, в благоустрої парків, а головне – у свідомості самих жителів Кривого Рогу.
