«Велике будівництво»: Юрій Голик про досягнення та плани президентської програми у Дніпропетровській області

У 2020 році Голик став консультантом програми «Велике будівництво», ініційованої Президентом Володимиром Зеленським. Об'єкти соціальної інфраструктури почали будувати та відновлювати по всій країні безпрецедентними темпами та в рекордних масштабах. Про стратегію «Великого будівництва» на Дніпропетровщині, а також про відмінності між роботою в бізнесі та держапараті Юрій Голик розповів в інтерв'ю телеканалу «Відкритий».

«Будь-якій нормальній людині завжди буде комфортніше у бізнесі, ніж у політиці. Все, що пов'язане з державою, вкрай забюрократизоване, а будь-яке рішення наступатиме на чиїсь інтереси. Тому основна діяльність у держапараті – боротьба з навколишнім оточенням. З точки зору бізнесу завжди простіше – ви директор, у вас є затверджений KPI, до якого ви рухаєтеся. Швидкість реакції та швидкість прийняття рішень у бізнесі набагато вищі.

У держапараті люди поділяються на два типи – політиків та менеджерів. Усі хочуть бути політиками, вимовляти гасла і щось обіцяти, купаючись у променях обожнювання. А менеджерів мало хто бачить, але вони виконують важливі функції. Я - менеджер.

Я планував повернутися до приватного сектора у 2019 році, коли ми йшли з обласної адміністрації, але життя розпорядилося інакше. Про це безглуздо шкодувати. Поки є можливість допомагати країні та забезпечувати будівництво інфраструктури, це треба робити у будь-якій якості.

Головна мотивація продовжувати роботу – це можливість приїхати до будь-якої реконструйованої нами школи та побачити щасливі обличчя дітей. Або знати, що в збудованій та оснащеній нами лікарні ім. Руднєва у близького друга врятували дитину при народженні. Це і є найкраща мотивація.

Тільки цього року на оновлення інфраструктури по всій країні витратили майже 170 млрд грн. Ця сума включає програму Укравтодору, на яку закладено майже 115 млрд грн, кошти ОДА для ремонту місцевих доріг – близько 23 млрд грн, Держфонду регіонального розвитку – це 5 млрд грн, а також інфраструктурну субвенцію – 7 млрд грн. Є й додаткові програми за напрямками.

«Велике будівництво» залучає нечувані гроші на інфраструктурні роботи. Для порівняння, держбюджет на наступний рік за дохідною частиною складає 1,4 трлн грн. Таким чином, цього року понад 10% цієї суми було витрачено на інфраструктуру. Держава ніколи не витрачала таких грошей на цю галузь. Це призвело до того, що інфраструктури в країні до Президента Володимира Зеленського фактично не було.

«Велике будівництво» на 98% національна українська програма. Майже усі роботи виконують українські компанії. З натяжкою іноземним підрядником можна назвати «Онур». Але це українська юридична особа, яка працює з 2011 року в Україні. 60-70% менеджменту та працівників компанії – наші співгромадяни.

Інфраструктурою має займатися держава. У приватних осіб та бізнесу немає причин вкладатися в інфраструктуру. Якщо ви подивитеся на будь-яку країну, то приватних доріг у ній менше 1%. 1% приватних доріг в Італії, а в середньому ця цифра коливається між 0,2-0,3%.

В Україні незабаром стартує будівництво першої приватної дороги від кордону з Польщею до Рівного завдовжки 200 км. Її збудує українська компанія, чи консорціум українських компаній. Поки що не зрозуміло, хто зможе такий проєкт реалізувати. Той, хто збудує цю трасу, зароблятиме на стягненні плати за проїзд. При цьому ми як держава за міжнародними нормами маємо гарантувати компенсацію, якщо компанія отримає менше обумовленої суми.

Держава має свої функції, такі як підняття обороноздатності, підтримка судової системи і, зокрема, створення соціальної інфраструктури. Ці функції не можна перекладати на приватних осіб, тому що тоді вони виконуватимуть роль держави. Це можливо короткостроково, як у нас було у 2014-2016 роках, коли під час активної фази війни з Росією утворився волонтерський рух, який допомагав армії. Але рух стає дедалі меншим, бо зростає державне фінансування, яке доходить до кожного військового. Існує приклад першої хвилі коронавірусу, коли благодійні фонди отримали від великих фінансово-промислових груп України кошти на закупівлю обладнання для лікарів. Однак інфраструктуру за приватні гроші не збудувати.

«Велике будівництво» триває вже два роки. Але на Дніпропетровщині випав 2020 рік, бо тоді головою області був Олександр Бондаренко, який за своїми компетенціями не відповідав займаній посаді. За свою каденцію він не відкрив жодного об'єкта і не зміг закінчити навіть те, що мало бути закінчено за графіком. Тому коли Валентин Резніченко став головою ОДА, першим завданням було закінчити розпочате.

За цей час було відкрито 13 приймальних відділень, 16 сільських амбулаторій, роботи пройшли у 6 школах та на 9 стадіонах. Почалися нові проєкти: лише у Кривому Розі стартувала реконструкція 6 шкіл та 6 садків. Цього не було ніколи – раніше на цих об'єктах робили максимум поточний ремонт.

Закінчилося відновлення величезної кількості доріг. За два роки зроблено траси Дніпро-Нікополь, Дніпро-Кривий Ріг, Кривий Ріг-Миколаїв та Кривий Ріг-Кропивницький. У роботі траса Кривий Ріг-Запоріжжя – ділянка у Запорізькій області вже повністю готова. За рік зроблено траси Дніпро-Павлоград та Павлоград-Покровське. Усього ремонтом охопили 250 км доріг категорії Т – це автошляхи, які пов'язують районні центри. Ми як жителі Дніпра ними не часто їздимо, але насправді це ключові транспортні артерії для області.

У Дніпрі фінішувало будівництво Південного обходу. Історія цієї дороги розпочалася майже 15 років тому. Було вирішено організувати рух вантажівок із Криворізької траси одразу на дорогу Дніпро-Павлоград, оминаючи Дніпро. На жаль, тоді збудували лише першу чергу – ділянку між Криворізькою та Запорізькою магістралями. Після цього було розпочато будівництво розв'язки на Запорізькій трасі у бік вулиці Аеропортівської. На більше «міцних господарників» не вистачило. Роботи зупинили. Через це у Дніпрі з'явилася унікальна дорога – об'їзна об'їзної. Цієї дороги не існувало за документами, а отже, держава не могла її утримувати – неможливо було навіть витрачати гроші на солярку для розчищення її взимку. Ця тимчасова дорога ризикувала перетворитися на вічну.

У 2018 році наша команда в облдержадміністрації виділила гроші з обласного бюджету Укравтодору, і розв'язка була добудована. Це дозволило відновити рух по Запорізькій трасі. Наприкінці 2019 року Президент Зеленський поставив завдання добудувати в найкоротші строки цю об'їзну. Того ж року було закінчено роботи від Запорізької траси до вулиці Аеропортівської, а 2021-го дорогу подовжили до Південного мосту. Тепер великовантажі, що йдуть із Кривого Рогу, доїжджають до Запорізької траси першою чергою, переїжджають вулицю Аеропортівську естакадою і виїжджають на Південний міст.

У результаті Дніпро отримає чистіше повітря, а кількість аварій за участю фур зменшиться. Раніше на вулиці Космічній вони відбувалися майже щомісяця, але тепер фурам немає сенсу заїжджати до Дніпра, їм швидше об'їхати Південним обходом.

На створення Південного обходу держава спрямувала 1,7 млрд грн. Мінімальний гарантійний термін об'їзної – 10-15 років. Насправді вона прослужить набагато більше, тому що на під'їздах до траси встановлені майданчики Weight-in-Motion – це комплекси автоматичного зважування в русі. Вони фіксуватимуть перевищення допустимого навантаження на вісь по великовантажах. Найбільша складність в експлуатації доріг – вберегти їх від фур, які їздять із перевантаженням. Цю проблему на Південному обході вирішено.

Кривий Ріг, як і Дніпро, тривалий час був ізольованим містом. У Кривий Ріг не було дороги з Миколаєва, Кропивницького, Запоріжжя та Дніпра. Не було і аеропорту. Ситуація з дорожнім сполученням за минулий рік у Кривому Розі налагодилася. Було відновлено дорогу з Дніпра, траси на Миколаїв, Одесу та Кропивницький, робиться дорога на Запоріжжя.

У 2022 році «Велике будівництво» на Дніпропетровщині продовжиться. Буквально місяць тому було відновлено роботи з будівництва іншої об'їзної дороги Дніпра – Північного обходу. Північний обхід – це з'їзди з Кайдацького мосту, якими довгий час ніхто не займався. Вони проєктувалися 10-12 років тому, але тоді встигли звести лише підпірки під новий міст.

Наступного року буде завершено ремонт трас Павлоград-Мерефа-Лозова та Дніпро-Іларіонове-Синельникове-Васильківка-Покровське. Чекають на реконструкцію траси Н-08 Дніпро-Кам'янське-Кременчук та М-18 Харків – Дніпро – Запоріжжя - Сімферополь.

У 2022 році закінчується будівництво траси Н-31 Дніпро-Решетилівка. На Полтавщині ця дорога повністю завершена, і навесні нею запустять рух. Ділянка траси на Дніпропетровщині буде здана в експлуатацію до кінця наступного літа.

Створення цієї траси ускладнюється тим, що в Україні відсутній закон, який регулював би вилучення приватних земель для будівництва інфраструктурних об'єктів. У вас є проєкт, є навантаження, є розуміння, як траса проходить - а вона проходить по ділянці якогось фермера чи приватної особи. У цивілізованих країнах є оцінка, за якою держава ультимативно виплачує гроші власнику землі. В Україні це відбувається зовсім інакше. Ви приходите до людини, вона вам називає будь-яку цифру, хоч трильйон доларів, і довго відмовляється продати ділянку. Часто вдається домовитись. Усі розумні люди йдуть на зустріч, коли чують докази, що це інфраструктурний об'єкт національного рівня, що піде в об'їзд населених пунктів, розвантажить їх, покращить екологію. Проте будівництво траси дуже складне, а бюрократія, яка це супроводжує, ще складніша.

Будувати аеропорти також непросто. Дніпряни втратили час, коли компанія «Альтіс» виграла тендер на будівництво аеропорту в Дніпрі, організований старою командою Мінінфраструктури. «Альтіс» обіцяла виконати роботи за суму на 30% менше початкової, від чого всі нерозумні люди плескали в долоні. Будівництво має власну ціну, що визначається експертизою. Якщо держава щось будує, то вона насамперед має звертати увагу не на ціну, а на співвідношення ціни та якості. Коли якась компанія при будівництві аеропорту обіцяє заощадити 30% і потім подає документи з цінами, яких не існує на ринку та в природі, завжди постає питання: як вона будуватиме? «Альтіс» відповіла на це питання - ніяк. Коли прийшла нова команда Міністерства інфраструктури, результати тендеру скасували через зрив графіків. Було проведено новий тендер, який виграла компанія «Онур», і зараз роботи у самому розпалі. Більше того, інвестор Олександр Ярославський та його компанія DCH різко збільшили швидкість будівництва терміналу, бо побачили, що держава зі свого боку почала будувати злітно-посадкову смугу. За найоптимістичнішим планом, усі будівельні роботи на території аеропорту мають бути закінчені до кінця наступного року.

Тендер був виграний на суму близько 5 млрд грн. У державному бюджеті на наступний рік на будівництво аеропорту закладено 2 млрд 189 млн грн. Це не завадить будівництву – жодна компанія не виконуватиме роботи з такою швидкістю, щоб цю суму освоїти 2 січня. Цих грошей достатньо, щоб компанія будувала у 5-6 змін, і робила це цілодобово. Далі цей аеропорт може бути дофінансовано. Це нормальний менеджерський підхід.

У Кривому Розі жителі забули, що у них є аеропорт. Але вони його отримають після того, як відбудуться три етапи реконструкції. Підготовчі роботи там уже розпочато: замінюються всі комунікації, ведуться чорнові роботи. Другий етап – реконструкція злітно-посадкової смуги, яка має розпочатися у березні. Третій етап – реконструкція терміналу. Існуючий термінал має нормальний вигляд, та його можливостей недостатньо для організації регулярних міжнародних рейсів. А ми хочемо, щоб із Кривого Рогу регулярно літали рейси не лише до інших обласних центрів, а й за кордон.

Ми розпочали нові програми, такі як «Велика реставрація». Вона стартувала з усвідомлення, що держава довгий час не приділяла культурі взагалі жодної уваги. Величезна кількість культурних об'єктів – замків, храмів, театрів, філармоній, цирків – перебували у занедбаному стані.

За цією президентською програмою у Дніпрі буде реконструйовано філармонію та театр, а у Кривому Розі – цирк та музучилище. Це те, що треба було розпочати давно. Реставрація – складніша історія, ніж будівництво та реконструкція. Це зовсім інший рівень проєктування, адже всі ці об'єкти мають історичне значення. Це старанна робота, тому реставрація значно розтягується в часі».